Великобичківське державне лісомисливське господарство (ДЛМГ) розташоване в південно-східній частині Закарпатської області на території Рахівського адміністративного району та займає площу 53332 га. Лісовою рослинністю вкрито 94% площі. В зоні діяльності підприємства 2 (дві) селищні та 9 (дев’ять) сільських рад, де проживає 45,0 тисяч осіб в 14,840 дворогосподарств.
Поштова адреса: 90615. Закарпатська область, Рахівський район, смт.Великий Бичків, вул. Промислова, 39.
Андміністративно-організаційна структура та загальна площа
| Найменування лісництв, місцезнаходження контор |
Загальна площа, га |
| Костилівське, с. Костилівка |
4981 |
| Діловецьке, с. Ділове |
4694 |
| Лужанське, с. Луг |
6445 |
| Косівсько-Полянське, с. Косівська Поляна |
6805 |
| Ім. Томащука, с. Кобилецька Поляна |
5111 |
| Кобилецько-Полянське, с.Кобилецька Поляна |
4919 |
| Середньоріцьке, с. Кобелецька Поляна |
5750 |
| Щербіловське, с. Кобилецька Поляна |
6295 |
| Верхньоводянське, с. Верхнє Водяне |
8324 |
| Всього по ДЛМГ |
53332 |
Адміністративний район, в якому знаходяться всі лісництва – Рахівський район Закарпатської області.
Територія державного лісомисливського господарства, за характером рельєфу, гірська система Українських Карпат, яка представлена схилами різних експозицій та крутизни. Найвища точка на території – вершина «Піп Іван Маромороський» (1940 метрів над рівнем моря), а найнижча – біля селища Солотвино (245 метрів над рівнем моря). Основні гірські вершини: Кобила 1177м., Менчіл 1291 м., М.Менчіл 1384 м., Курпин 1406 м., Думен 1391 м., Оприша 1484 м., Апецька 1511 м., Плешка 1213 м., Межиділи 1188 м., Латундур 1444 м.
Згідно лісорослинного районування територія ЛМГ відноситься буково-ялицево-ялинових лісів, буково гірських лісів полонинського хребта та дубово-букових лісів Закарпаття, які входять до складу Гірськокараптського округу та округу Закарпатських рівнин й передгір’я.
Клімат району розташування ДЛМГ помірно-континентальний, вологий – в гірському лісовому поясі і помірно-теплий вологий в долині р. Тиса. В залежності від висоти над рівнем моря, експозиції і схилів, складності рельєфу, даний район відрізняється великим особливостями мікрокліматів. Розподіл температури повітря складний і залежить від вертикальної зональності і особливостей рельєфу. В горах спостерігається пониження температури з підняттям вверх на кожні 100 м н.р.м. в середньому за рік на 0,7-0,8ºС. кількість опадів збільшується на 70 мм на кожні 100 м н.р.м. при чому ця закономірність більш виражена влітку.
Середньорічна температура повітря дорівнює +7,3 ºС. На висоті 1200-1300 м н.р.м. проходить річна ізотерма +5 ºС, яку прийнято рахувати природною межею зростання бука. Тривалість вегетаційного періоду коливається в межах145-195 днів.
Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень слід відмітити пізні весняні та ранні осінні заморозки, пере зволоженість ґрунту від проливних дощів, різкі коливання температури повітря.
Для мисливської фауни велике значення має висота снігового покриву та пізні заморозки весною, оскільки від цього залежить наявність кормової базита інших факторів для існування фауни.
Територія ДЛМГ за характером рельєфу являє собою гірську систему Українських Карпат, яка представлена схилами різних експозицій і крутизни.
За геологічною будовою територія ДЛМГ розподілена на 3 райони:
- Район Карпатського фліша,
- Район Кристалічних порід,
- Район елювію Притисянської долини.
Різноманіття материнських порід, складні геоморфологічні умови, різний рослинний покрив, різна глибина підземних вод, різна висота над рівнем моря обумовлюють мозаїку ґрунтових різновидностей. Найбільш розповсюдженими типами ґрунтів є: темно-бурі середньо потужні суглинисті, темно-бурі потужні суглинисті, світло-бурі потужні суглинисті, світло-бурі середньопотужні суглинисті, світло-бурі середньопотужні суглинисті слабоамітні.
Поверхневі ерозійні процеси проходять досить швидко на суглинистих і щебенистих ґрунтах, набагато повільніше – на каменистих і скельних. Особливо піддаються ерозії площі, де відсутній ліс.
В зв’язку з нестійкістю основних гірських порід – глинистих сланців і піщаників, зсуви зустрічаються часто і головним чином там де водопроникаючі пласти підстилаються водонепроникаючими. Тому ґрунтозахисна і водоутримуюча роль лісу в умовах ДЛМГ дуже велика.
Територія Великобичківського ДЛМГ розташована в басейні р. Тиса з її притоками: Шопура, Кісва, Апшиця, Великий Потік, Білий Потік. Ріка Тиса є однією з крупних водних артерій Карпат, яка пересікає територію Костилівського і Діловецького лісництва, а далі протікає вздовж південного кордону. Крім перерахованих вище рік і великих потоків, по території ДЛМГ протікає безліч малих потоків, які живлять ці ріки.
За ступенем вологості більша частина грунтів відноситься до вологих. На долю земель з надмірним зволоженням приходиться 0,05% площі, вкритих лісовою рослинністю земель. Боліт на території ДЛМГ немає. Гідромеліоративні роботи на території ДЛМГ не проводились.
Район розташування ДЛМГ відноситься до числа сільськогосподарських районів області з інтенсивним веденням лісового господарства і лісозаготівель. Провідною галузею народного господарства є лісове господарство та лісова і деревообробна промисловість. Лісистість зони діяльності ДЛМГ – 68,8%. Ліси по території району розташовані рівномірно.
ДЛМГ задовольняє потребу в деревині споживачів Рахівського та інших адміністративних районів області та держави. Основні сортименти, що заготовлюються в ДЛМГ: пиловник-40%, будівельний ліс-6%, техсировина-4%, дрова-50%.
Район розташування ДЛМГ характеризується добре розвинутою мережею шляхів транспорту загального користування. Основними транспортними магістралями в зоні діяльності ДЛМГ є асфальтовані шосейні автодороги державного значення Коломия-Рахів-В.Бичків-Тячів-Хуст-Ужгород та В.Бичків-Кобилецька-Поляна.
Територія лісфонду густо пронизана сіткою річок та потоків. Основними річками є: Тиса, Кісва, Шопурка, Апшиця. Ріки Тиса, Крайня, Крайня, Косівська (Кісва), Шопурка. Річки в більшості не замерзають, на окремих ділянках біля їх берегів лід тримається з грудня до березня. Найбільшими потоками є: Великий та Малий, Ліщинка (Костилівське л-во), Скородний, Довгарунь, М.Росіш, В.Росіш, Білий (Діловецьке), Довгий, Ільмен, Бринзин, Рівноватий та Джамер (Коб.Полянське л-во), Шанта, Палтин, Ганя, Скуртул, Свинний та Флорин (Щербіловське л-во), Палтин, Росолово, Переньський, Григорцел, Кирничний (Середньоріцьке), Гласкул, Попітник, Знаймен та Гресун (л-во ім.Томащука), Вишний та Середній Плаюц, Тьовшаг, Ильмен (Верхньоводяне л-во), Думенський (Кос. Полянське л-во). Загальна протяжність річок та потоків підприємства складає біля 1000 км (1 млн п/м) (табл. 1)
Гідрологічна сітка ДП «Великобичкіське ЛМГ»
[ —–завантажити файл .doc ]
Водних шляхів транспорту на території ДЛМГ немає.
Лісогосподарська діяльність спрямована на відновлення корінних деревостанів зокрема бука, ялиці шляхом збереження природного поновлення цих порід. Господарська діяльність ДЛМГ спрямована на дотримання правил лісокористування і лісовідновлення всіма підприємствами, які ведуть господарство в лісах, використання земель лісфонду відповідно до їх цільового призначення і охорону цих земель; ведення мисливського господарства.
Усі види господарської діяльності ведуться з дотриманням діючих нормативних актів, правил і постанов. Вони направлені на підвищення якісного стану і продуктивності лісів, збереження і підвищення їх захисних властивостей і негативного впливу на навколишнє середовище не спричиняють.
Загальний запас деревостанів ДЛМГ становить 17368 тис кбм, середній вік – 86 років, середній приріст на 1 га. вкритих лісовою рослинністю– 4,2 м3 , середній запас на 1 га. 334 м3 , склад насадження 7БК2Ял1Дб. Лісові землі в практичні діяльності використовуються ефективно, про що свідчить поліпшення середніх таксаційних показників, котрі близькі до оптимальних.
Експлуатаційне навантаження на лісовий фонд незначне і складає за останні 10 років 845,8 тис м3 , тобто 16,8 м3 на га площі вкритої лісом.
В лісовому фонді виділено 8 категорій захисності: смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ і інших водних об’єктів; смуги лісів що захищають нерестовища цінних промислових риб; ліси протиерозійні; ліси приполонинні; захистні смуги лісів вздовж автомобільних доріг державного значення; ліси зелених зон навколо населених пунктів і підприємств; заповідники (всі вище перераховані належать до категорії захисних лісів) та експлуатаційні ліси.
Розподіл території лісфонду по категоріях захисності лісів та загальному запасу
|
Категорії захисності лісів. |
Площа за даними лісовпоряд–кування, га. |
% до загальної площі |
Запас, тис.м3 |
% до загального запасу |
|
Смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ і інших водних обєктів |
7840 |
16 |
2481,7 |
15 |
|
Смуги лісів що захищають нерестовища цінних промислових риб |
2394 |
4 |
696,3 |
4 |
|
Ліси протиерозійні |
8994 |
17 |
2582,2 |
16 |
|
Ліси приполонинні |
3836 |
7 |
1429,6 |
8 |
|
Захистні смуги лісів вздовж автомобільних доріг державного значення |
601 |
1 |
157,4 |
1 |
|
Ліси зелених зон навколо населених пунктів і підприємств |
146 |
0 |
8,8 |
0 |
|
Заповідники |
3707 |
7 |
1414,9 |
8 |
|
Разом захисні ліси: |
27518 |
52 |
8770,9 |
52 |
|
Експлуатаційні ліси |
25814 |
48 |
8103,3 |
48 |
| Разом експлуатаційні ліси: |
25814 |
48 |
8103,3 |
48 |
|
Всього по ЛМГ: |
53332 |
100 |
16874,2 |
100 |
Ліси ДЛМГ в цілому мають високу захисну здатність. Однак водорегулююче значення лісу обумовлюється не лише господарською діяльністю, а й метеоумовами. Потенційна водоутримуюча ємкість діяльного шару лісу в багатьох випадках складає 135-145 мм.
Необхідно враховувати, що ліс не в змозі повністю приборкати стихію в гірських районах, в зв’язку з цим вздовж річок та потоків побудовано 4383 п/м підпірних стінок, для збереження та розмноження рибних запасів на річках та потоках побудовано 3172 п/м річкових перепадів.
Облаштування річок та потоків річковими перепадами
[ ——завантажити файл .doc ]
Характеристика об’єктів природно-заповідного фонду, наявних на території наводиться в додатку 1.
Охоронної зони навколо ДЛМГ не існує. Але на території ДЛМГ виділена категорія захисності – буферна зона та зона антропогенних ландшафтів. Це територія лісового фонду, що ввійшла до складу Карпатського біосферного заповідника без вилучення з ДЛМГ. В межах цієї категорії захисності зроблено функціональне зонування, яким чітко визначена: буферна зона і зона антропогенних ландшафтів.
Згідно з протоколом технічної наради по Карпатському заповіднику від 2.06.2000р. (м. Рахів) на землях лісогосподарських підприємств, включених до складу заповідника без вилучення установлено наступний режим лісокористування:
– в буферній зоні проводяться всі види рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, у відповідності з правилами, затвердженими постановою КМ України від 16.05.96р. №535, лісовідновні заходи і розчищення сіножатей.
– у зоні антропогенних ландшафтів, лісах, можливих для експлуатації, проводяться рубки у відповідності до вимог статті 53 Лісового кодексу України, статті 18 частини 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону «Про мараторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону». Крім цього, в цій зоні проводяться лісогосподарські заходи, аналогічні передбаченим в буферній зоні.
Розміщення місць суцільних рубок проводиться з урахування рельєфу та лісистості. Тобто, в кожному кварталі і водозборі постійно залишається не менше як 65 відсотків покритих лісовою рослинністю земель. На стрімких схилах (21º і більше) лісозаготівлі проводяться з застосуванням природозберігаючих технологій.