Характеристика Діловецького лісництва

згідно лісовпорядкування 2011 року

 

  1. Загальна площа 4726 га.
  2. Поділ на одну майстерську дільницю і 4-и лісові обходи
  3. Лісові масиви л-ва відносяться до трьох лісо рослинних районів: 1) буково-ялицево-ялинові ліси;2)гірські ліси Полонинного хребта;3)дубово-букові ліси Закарпаття.
  4. Переважаючі типи ґрунтів темно-бурі та світло-бурі суглинисті.
  5. Розрахункова лісосіка ГК- 1,3 тис. кбм. ПК- 11,0 тис. кбм.
  6. Площа лісових земель становить 4455,1 га в т. ч. лісові культури 1636,1 га; не зімкнуті лісові культури 44,0 га; лісові розсадники 1,0 га; галявини 15,7 га;лісові шляхи 15,3 га. та квартальні просіки 14,4 га; зруби 70,7 га.
  7. Не лісові землі становлять 83,2 га, а це – сіножать 11,9 га; пасовища 17,0 га; води 24,6 га; садиби 13,0 га та інші 16,7 га.
  8. Молодняки 753,1 га; середньовікові 1512,9 га; пристигаючі 432,2 га; стиглі і перестиглі 1756,9 га.
  9. Ліси природоохоронного,наукового,історико-культурного значення пл. 3335,2 га. В т.ч. 822,4 га можливих для експлуатації.
  10. Біосферні заповідники ( Без вилучення) пл. 3446,0 га.
  11. Протиерозійні ліси 124,5 га.
  12. Ліси уздовж берегів річок, навколо озер і водойм та інші 435,1 га.
  13. Експлуатаційні ліси 501,2 га.
  14. Загальний запас по лісництву становить 1748,42 тис. кбм.

Середні показники по л-ву склад деревостану: 5ЯлЄ4БкЛ1ЯцБ; вік 93 роки; повнота 0,71; запас на 1 га 393 кбм.

ІСТОРІЯ ДІЛОВЕЦЬКОГО ЛІСНИЦТВА

 

Діловецьке лісництво, яке займає площу 4726 га. Лісів розташоване в Цетрі Європи. За три кілометри від Ділового (історична назва Трибушани) знаходиться стовп з таким надписом: «Дуже точними вимірами визначено постійне осереднене місце вАвстрії та Угорщині, що відповідає європейській ширині та довжині, встановлене при вимірах року 1887».

Територія лісництва знаходиться в улоговині між Гуцульськими Альпами (Рахівськими горами), Марамороським хребтом, який межує з Румунією. Та горами Свидовецького хребта у підніжжі гори Поп Іван. Через цю місцевість, по правому березі Тиси, ще в кінці ІІ тисячоліття до н.е. пролягав один із шляхів через Карпати, який з’єднував територію Закарпаття із Прикарпаттям та Подністровʼям .

За Австрійської та Австро-Угорської імперій велася досить інтенсивна вирубка деревини, яку сплавляли по Тисі до Угорщини та по Дунаю аж до Сербії. Ліс охоронявся і один із тих, хто робив у 90-х роках 19 ст., за спогадами старожилів села, був Юріан Генріх. Лісна управа в Трибушанах, судячи по записах на старій карті лісів цієї місцевості, була утворена у 1908 році і підлягала Великому Бичкову. Вона охоплювала територію навколо сіл Трибушани і Берлибаша (Костилівки). Її загальна площа становила понад 12 тис. гектарів. Одним із перших її очолювали Йордан та Рамбосек.

Лісна управа займалася охороною лісу, його заготівлею і відновленням. Кожен лісник мав свою визначену ділянку, ревір з будиночком і у нього працювало декілька постійних робітників, які копали дороги, ремонтували їх, пилили букові дерева на дрова, чистили ліси, потоки і потічки, заготовляли сіно для лісової фауни (оленів, козуль), виконували інші роботи. Бригади лісорубів заготовляли ліс.

За Чехословаччини такими охоронцями лісів були Міклуш Кирн, Йоні Кирн, слова Гаві, Віктор Говоші, Гийзо Шеф, Йоні Бушінський, Федір Пекарюк та Йосип Кость.

У 30 роках лісна управа, крім свого приміщення, яке було споруджено у 1930 році, мала понад десять житлових будинків, в яких проживали її працівники. Були побудовані мисливські будиночки в урочищах Струнги, Тищора, Запʼяц, Бредоцел, Галаштів, у Лихому потоці, на Середплаї та Магурі. В урочищі Бутин вирощували саджанці, а у Білому потоці працювала лісопилка. Зрубану деревину, а потім і пиломатеріали, на залізничну Трибушани перевозили возами бариші (возії) Імре Водош, Андрій Корманський, Микола Трагнюк, Михайло Кирн. Працівників лісової управи перевозили на бричках Золтан Бушінський та словак Голої. На території управи чехом Івашеком був побудований будинок для мисливців та туристів, які підіймалися на гору Поп Іван. Незмінним господарем будівлі був Йосип Пушкар. Зовсім недалеко від хати стояв стовп, який до 1939 року символізував межу трьох держав: Чехословаччини, Румунії та Польщі.

Після війни, першим лісничим Діловецького (Трибушанського) лісництва був Брехлічук Павло Васильович. Він відновив лісопильний завод, який під час війни не працював. Пізніше лісничими працювали Томащук Федір Лукіч – Заслужений лісівник УРСР та Селюх Іван Семенович – теж заслужений лісівник УРСР, котрий очолював лісництво з 1953 по 1985 рік. З 1986 року лісничим Діловецького лісництва призначено Пукман Василя Васильовича, за бездоганну роботу в лісовому господарстві за часів УССР та незалежної України в 2003 році Указом Президента України Л. Кучма, йому було присвоєно звання Заслужений лісівник України. Він керував лісництвом до середини 2013 року.

Лісна управа мала конюшні та кузню, у якій до 1950 року працював ковалем Людвик Пушкар,  а також пилораму, котра працювала від водяного колеса. Ракші були там, де знаходилися лісосіки. Найбільші та довготривалі – в урочищах Ялин, Явірник, Галаштів, Арчишків, Скородний, Ліщинка, у Великому та Малому потоках. Окремі з них діють і зараз. Ризи для спуску деревини знаходилися в урочищах Ліщинка, Скородний, у Великому потоці. Для сплаву по Тисі ліс зверз чували у плоти (дараби та бокори) у Ліщинці. У 20-х роках ХХ ст. в с. Берлибаш (урочище Великий Потік) для перевезення зрубаних дерев побудовано вузькоколійну залізничну дорогу, яка функціонувала до 60-х років. Незмінним її доглядачем був Гриць Томенюк. Тут також знаходився лісозавод.

З 1960 року, у зв’язку з організацією Костилівського лісництва, працівники обслуговують 6160 га. лісу та інших угідь. Тут працювало понад 120 чоловік. В розпорядженні лісорубів були повітряно-трелювальні установки, кабель-крани, лісовози, верстати по обробці дерева й металу, лісопильна рама, бензопили. За роки радянської влади лісовою охороною заліснено 9700 га., на площі де ліс був вирубаний. Лише з 1967 по 1987 рр. вивезено 248 тис. кбм. деревини.

Крім головної галузі при лісництві працювало бджоло господарство (бджолярі – Василь Череміський і Микола Бочкор), форелевий рибник (майстер Іван Тафічук), кооператив «Будівельник» по переробці мармуру. Для відпочинку лісорубів замість курних холодних колиб, на кожній лісосіці збудовано гуртожитки із багатьма зручностями. А на місцях роботи функціонували їдальні. Саме в цей час припадає і будівництво нового приміщення лісництва, яке виконане в гуцульському стилі, проект якого запозичено на Прикарпатській Гуцульщині.

З 1980 року  пилорама працює на електроенергії. У 1987 році тут побудовано нове приміщення лісопилки. Майстрами лісопильного цеху в різні роки були Віктор Говоші, Василь Попадюк, Гашпар Манфреді.

В 1988 році 2,2 тис. га. лісів та форелевий рибний потік передано Карпатському біосферному заповіднику.

За час існування лісництва кращими бригадирами лісорубів були Микола Співалюк, Петро Митрюк, Іван Ткач, Федір Тимочук, Микола Савчук, Микола Кополюк, Василь Яворівський. Вмілим мостобудівником вважався Михалецький. Значний внесок у відтворення  лісів  внесли Йосип Полянчук, котрий пропрацював в лісовому господарстві майже 60 років, Федір Годинчук, Людмила Феріщак, Степан Тодер та інші.